УРОК ЛІТЕРАТУРИ
РІДНОГО КРАЮ
5 клас
«Смачна країна» (Творчість Надії Гринь)
МЕТА: познайомити учнів
із творами полтавської поетеси — нашою сучасницею Надією Гринь, виробляти
навички аналізу віршів, навчати розуміти поетичне слово; розвивати навички
виразного читання, пам’ять, уміння описувати власні відчуття; виховувати
естетичний смак, прищеплювати бажання читати, учити напам’ять.
ТИП УРОКУ: урок вивчення
нового матеріалу.
ФОРМА УРОКУ : поетична
світлиця.
ОБЛАДНАННЯ : довідник «Письменники
Полтавщини», збірки віршів «І немає кінця у любові», «Калейдоскоп життя»,
«Смачна країна» Н.Гринь.
ЕПІГРАФ : Вибілю я хату, вимию віконця,
Випрошу в
бабусі давні образи.
Рушники
розвішу — квітками до сонця
Й запрошу
в світлицю світлу від краси.
Будь , моя
світлице, щедра на гостинці,
Будь , моя світлице, світла на людей.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Слово учителя
ІІІ. Оголошення теми, мети та завдань уроку
ІV.
Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
1.
Слово учителя. Діти, на сьогоднішньому уроці ЛРК ми познайомимося з творчістю полтавської
поетеси Надії Іванівни Гринь.
Полтава… Вимовляєш це слово, і в уяві постає
древнє і вічно юне місто з багатою і цікавою історією. Полтава - животворна, чарівна,
неповторна корона рідного краю — правдивим золотом сяє в
духовно-інтелектуальному житті нашої країни, живить скарбами рідної землі, гріє
душу чарами м’якої вимови, стелиться рушниками мудрих доріг Григорія Сковороди.
Полтава ,як щира молитва, як материнська пісня, як усміх Наталки Полтавки і
пісня Петра, є і буде берегинею українського духу, храмом віри і надії. Саме з
такого життєдайного джерела духовності черпає поетичну наснагу і Надія Іванівна.
Читаючи вірші поетеси, переконуєшся
в тому, що гарну поезію завжди краще читати, ніж переказувати й доводити, чому вона гарна. Бо як би не старався, все одно не
збережеш чарівність того словесного образу, який відкрився тільки творцеві. Але
між авторським баченням і читацьким сприйманням “пульсує”, живе мова. Її
світ такий безмежний, безкрайній, її влада над людиною така сильна, що твори
словесного мистецтва тримають у своєму магнітному полі й автора,
і читача.
Надія Іванівна
народилася 1 квітня 1961 року в мальовничому селі Березоточа Лубенського
району Полтавської області. У 1978 році закінчила Березотіцьку середню школу з
золотою медаллю та стала студенткою Київського торговельно - економічного інституту. У 1983 році,
отримавши диплом за спеціальністю інженера-технолога громадського харчування,
поїхала на роботу в місто Херсон, де працювала до 1994 року.
У 1990 та 1991 році виїжджала на
роботу на далеку Чукотку строком по півроку, де зустріла свого майбутнього
чоловіка Володимира Івановича, з яким і побралася 17 березня 1995 року. У
травні цього ж року молода сім’я переїхала в Полтаву.
Народила двох синів: Богдана в 1997 році, Івана в 1998 році.
ЇЇ душа
не знає спокою, народжуються нові і нові вірші, по-дитячому відкриті, добрі,
щирі, своєю простотою схожі на народну поезію. Вона називає їх піснями. Може,
це й справді так, бо по суті своїй Надія Іванівна лірик, знаходить прості й
напрочуд гарні слова, коли говорить у
вірші «А ластівка нехай літає» про те, щоб кіт Мурко не поглядав на ластівку, а
їв сметанку, яку принесла господиня, бо ластівка нам літо приносить на крилах.
Наш кіт Мурко, ледачий, неслухняний,
На ластівку ласенько поглядає.
Іди сюди, я дам тобі сметани,
А ластівка нехай собі літає!
Вона нам літо принесла на крилах,
Ласкаве й щедре, з яблучком в росі.
І щебетанням серденько зігріла.
Тепер добріші стали ми усі!
А
зараз погортаємо сторіночки гарної поетичної збірочки для дітей «Смачна країна» Н.Гринь.
2. Учень читає вірш напам’ять
«Смачна країна»
Жить не можуть без хліба
святого
Ні дорослі, ні діти малі.
Добрим людям ми скажем :
«Смачного!
Хай завжди стоїть хліб на столі
!»
А до хліба ковбаси і сало,
Борщ з пампушками і карасі.
Щоб
було всього досить, чимало:
«Пригощайтеся, прошу усіх!
Ось вареники з сиром, будь
ласка,
Рум’яненькі, як сонце, млинці…
Частування у нас, ніби казка —
Завиванці, куліш, голубці!»
Це смачна дивовижна країна,
Що всім силу й здоров’я несе.
Для батьків та для донечки й сина
І корисне, й поживне усе!
3.Бесіда за запитаннями
1. Чому поезію названо «Смачна
країна» ?
2. Без чого не можуть жити люди?
Чому?
3. Скільки страв ви нарахували у
вірші?
4. А яка ваша найкраща страва?
Чому?
4. Учитель. А як чудово
поетеса написала вірш про те, де береться хліб.
5.Учениця читає вірш напам’ять
« Де береться хліб?»
Діток у садочку запитали:
«Де береться бублик, хліб і
пряник?»
«Звісно, у крамниці»,—
відказали
Дружно Анжеліка і Віталик.
Дуже жаль, але вони не знають,
Що хлібець у полі виростає.
І зусиль багато докладають,
Доки в гастроном він потрапляє.
Треба поле виорать й засіять,
Підживити щедро, жнив діждати.
Лиш тоді, коли зерно дозріє,
Жито і пшениченьку збирати.
Комбайнер і тракторист на ниві
В праці від зорі і до зорі.
Роботящі, вмілі і красиві —
Справжні хлібодари-трударі!
Збіжжя золоте звезуть в комору,
Потім в млин, щоб борошно було.
А тоді в пекарню, де щоб в пору
Пишне біле тісто підійшло.
Буханці поставлять в піч гарячу —
Звідти вийде рум’яненький хліб.
І доправлять хлопці не ледачі
В магазин його всім на обід.
Це для вас, дівчата і хлоп’ята,
Пампушки й смачнючі калачі,
Щоб росли і вчились працювати,
Ви — майбутні вчені й орачі!
6.Бесіда за запитаннями
1.Про що ця поезія?
2.Що треба зробити, щоб у нас на
столах був хліб?
3.Хто працює на ниві?
4.Які епітети вжито у тексті щодо
хліборобів-трударів?
5. Для кого вирощують жито і пшеницю?
6. Як треба ставитися до хліба?
7.Учитель. У вірші
«Соняхи на олійку» розповідається про соняхи, які радісно вітаються, за сонцем
повертаються, а як дозріють, то буде запашна олійка до будь-якої страви.
8. Учень читає напам’ять вірш
«Соняхи
на олійку»
На високій нозі стоять соняхи
всі.
Радісно вітаються, за сонцем
повертаються.
Гарно бджілки гули, коли соняхи цвіли.
Мед вони збирали, з вітром розмовляли.
Мов сіренькі олівці, налетіли
горобці,
Насіння клювали, шкоди
завдавали.
—
На
олійку ростуть оці соняхи тут!
Не для вас, цибаті шкідники крилаті.
Гляньте, що то на стерні?
Опудало в бур’яні
Стало охоронцем й знов веселе
сонце!
9.Бесіда за запитаннями
1. Про що ця поезія?
2. А що виготовляють із соняхів?
3. А чи ви,діти, любите насіннячко
лузати?
10. Учитель. У вірші
«Стиглі груші у відерці» розповідається про фруктовий сад, у якому дозріли
смачні, чарівні плоди-кульки, яких так багато на дереві, що аж нахилилися
гіллям до землі.
11.
Учениця читає напам’ять вірш
«Стиглі груші у відерці»
Груша гілку нахилила у
фруктовому саду,
Разом з літечком дозріла. Я до
груші підійду,
Назбираю у відерце грушок стиглих і
смачних.
І медово стане серцю від дарунків
запашних.
А солодкі! Так і треба! Чарівні
плоди-кульки!
Знову падають із неба стиглі
груші та зірки!
12. Бесіда за запитаннями
1. Про який сад говорить
поетеса у своєму вірші?
2.Діти, хто найбільше полюбляє
груші?
3. А в кого вдома росте груша?
4. Назвіть епітети до слова груші?
13.Учитель. А який гарний
вірш про бджілку трудівницю написала Надія Іванівна.
14.Учень читає напам’ять вірш
«Бджілка-трудівниця»
Швидка бджілка-трудівниця цілий
день медок носила.
І напитися криниця її в гості
запросила.
Та й холодна в ній водиця! Ще й цеберко
дуже повне…
Нахилилася напиться наша бджілка — і вже
тоне!
«Ой, рятуйте мене, люди ! Хто ж
вам буде мед збирати,
А весною не забуде цвіт
духмяний запиляти?»
Те почув малий Данилко, прибіг з горя
виручати.
Витягнув з водиці бджілку і сушить поніс
до хати.
Знов до саду полетіла золота
красуня-бджілка.
Літачком на квітку сіла, й
усміхнулась бджілці квітка.
15.Бесіда за запитаннями
1. Про кого ця поезія?
2.Хто допоміг бджілці?
3.Як поетеса змальовує трудівницю?
16.Учитель. У вірші
«Спасибі тобі, вишне кучерява» висловлюється подяка дереву за соковитість
стиглих ягідок, налитих щедрим сонечком на славу.
17. Учень читає вірш
«Спасибі
тобі, вишне кучерява»
Люблю чайок з вареннячком
вишневим.
Воно духмяне і смачне таке,
Бо пахне літом, промінцем
червневим,
Солодке, дивовижне і п’янке!
Із вишнями вареники, мов пісня!
Матуся ліпить вміло і співа.
Я лиш скуштую — в грудях серцю тісно!
І шепочу знов вдячності слова:
«Спасибі тобі, вишне кучерява,
За соковитість стиглих ягідок,
Налитих щедрим сонечком на
славу,
Що тягнуться до кошика з
гілок!»
Ось принесу відеречко водички,
Під корінь виллю: « Вишенько, цвіти!
Школярик я, зовсім ще невеличкий,
Ми підростаєм разом — я і ти!»
18.Бесіда за запитаннями
1.Про яку пору року розповідається
у поезії?
2. Яке дерево описується у вірші?
3. Назвіть епітети і порівняння у
вірші.
19. Учитель. А як гарно
сказано про біленьке і тепленьке, і духмяне, і смачненьке молочко у вірші
«Корівки дають молоко».
20. Учень читає вірш
«Корівки дають молоко»
Сонце світить променисте.
Небо синє-синє й чисте.
А корівок біля річки
Женуть Гнатик і Марічка,
Там, де луки запашні
І заплави чарівні,
Де співає соловей,
І лунає дзвінко: «Гей!»
От корівки Чайки, Лиски,
Королівни і Берізки
На травичці зелененькій
Випасаються гарненько.
Понесуть вони додому
По відерцю, й не одному,
І біленьке, і тепленьке,
І духмяне, і смачненьке
(Чим поласує Федько)
Найцінніше — молоко!
Будуть пить його Галинка,
І Тарасик, і Горпинка.
А Петрусик і Тетянка
Люблять кисличок, сметанку.
А варенички з сирком
Їдять Ларочка з Юрком!
21.Бесіда за запитаннями
1.Про кого розповідається у поезії?
2. Хто жене корівок до річки?
3.Яке молочко дають корівки?
4.Хто буде пити молочко,а сметанку
їстиме хто,а вареники з сиром?
22.Учитель.А який
прекрасний баштан описує поетеса у вірші « На баштані кавуни».
23. Учень читає вірш
« На баштані кавуни»
На баштані на землі
Лежать кулі чималі,
Зелененькі і рябі —
Кавуни мені й тобі.
Мама різала скибки.
Я дивилась залюбки:
Те, що сонечко дало,
Мов трояндою цвіло.
Сік по личку потече.
Я не витру об плече.
Прожену швиденько ос.
—Нате вам шматочок, ось!
Та й червоні, аж горять!
Це здоров’ячка заряд.
Їжте, діти, кавуни.
Хай смакують вам вони!
24.Бесіда за запитаннями
1.Де ростуть кавуни?
2.Які вони?
3.Назвіть епітети у вірші.
25. Учитель. А як чудово
змальовано город у тьоті Олі, на якому гарно всім овочам, не тісно, а на вигоні
— калина, яку ми всі любимо і шануємо, бо то символ нашої України.
26. Учень читає вірш
« На городі в тьоті Олі»
На городі в тьоті Олі
Є картопля і капуста,
Кукурудза і квасоля,
Кріп , квасець і кавуни.
Гарно овочам, не тісно:
І не рідко, і не густо.
Зелененькі , соковиті
І прополені вони.
А на вигоні — калина!
Всі ми любимо її.
Бо то символ України
Й там співають солов’ї!
27.Бесіда за запитаннями
1.Про що розповідається у
поезії?
2.Які овочі згадуються у творі?
3.А що росте на вигоні?
28.Учитель. Завершується
ця поетична збірка віршем про цінність вітамінів для здоров’я людини.
29. Учениця читає вірш
« Цибульку їжте й часничок»
Цибульку їжте й часничок Ще пийте липовий чайок,
Із борщиком, в салаті. Смачніший
кока-коли.
Не буде взимку болячок — І ви досягнете зірок,
Ви будете багаті. Як підете
до школи.
Серед багатств на цій
землі Із вітамінами
дружіть,
Здоров’я — найцінніше! Що в овочах і
фруктах.
Ви з ним — принцеси й
королі, Тоді вам буде добре
жить,
Без нього — марне інше! Бо сила в цих
продуктах!
30.Бесіда за запитаннями
1.Із якими вітамінами треба
дружити?
2.Хто їсть цибульку й часничок?
3. Що найцінніше серед багатств?
V. Підсумок знань.
Учитель. Діти, а зараз ми
розглянемо ілюстрації до віршів, які зробила художниця Ільяшева Ю.В., а потім
порівняємо з тими малюнками, які ви намалювали вдома. (Коментований розгляд
ілюстрацій).
Пропоную представити підсумки нашого
спілкування з поетичною збіркою Надії Гринь «Смачна країна» у вигляді сенкана :
ВІРШІ
ДОБРІ, ЩИРІ;
ЗНАЙОМЛЯТЬ,РОЗПОВІДАЮТЬ, ВЧАТЬ;
ТРЕБА ПОЕЗЇЮ ЧИТАТИ І ВЧИТИСЬ
СЕРЦЕМ ВІДЧУВАТИ.
ПОЕЗІЯ
Діти, на сьогоднішньому уроці ми
познайомилися із творчим доробком поетеси Надії Гринь «Смачна країна».
VІ. Домашнє завдання.
1.Написати лист до поетеси і
запросити її до нас у гості.
Творчий доробок Надії Гринь
УРОК ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ
6 клас
«Барви року» (Творчість Надії Гринь)
МЕТА: познайомити учнів
із зразками пейзажної лірики Надії Гринь,формувати навички початкового
цілісного ідейно-художнього аналізу поетичного твору; розвивати навички
виразного читання, пам’ять, уміння описувати власні відчуття, творчу уяву
школярів; виховувати любов до рідного краю.
ТИП УРОКУ: урок вивчення
нового матеріалу,урок-казка.
ФОРМА УРОКУ : розповідь
учителя, бесіда за запитаннями, рольова гра.
ОБЛАДНАННЯ : презентація
«Барви року», малюнки, дослідження про картини із шкільної галереї, поетичний
доробок Надїї Гринь.
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Ознайомлення учнів із темою, метою уроку.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Діти, пригадайте, будь ласка, як починається казка?
Учні. «За горами високими», «Десь-колись, в
якійсь країні», «У тридев’ятому царстві»…
Учитель. Так. І ми з вами помандруємо, але не у тридев’яте
царство, і не за високі гори. А у світ поезії нашої землячки Надії Гринь. Це
буде друге знайомство з її творчістю. Тому ми перегорнемо сторінки біографії
поетеси, розглянемо її вірші з циклу «Барви року».
Надія Іванівна Гринь живе і працює у
нашому славному місті Полтаві. Виховує двох синочків. І , звичайно, займається улюбленою
справою — пише вірші.
—
Як
у казці, у нас будуть головні герої.
—
Як
ви гадаєте, хто саме?
Учні. Зима. Весна. Літо. Осінь.
Учитель. Правильно, а допоможуть нам побувати у цьому царстві
краси, надії, віри й любові до життя поезії, музика, живопис.
ІV. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу
Учитель. Жили собі поживали чотири красуні : Зима, Весна, Літо,
Осінь.
Засперечалися, хто ж серед них
найкращий.
Вирішили піти до людей, щоб
спитати.
—
Ні,
- сказала Весна,- запитаймо краще поета Надію Гринь, бо у неї є цикл
віршів , який так і називається
«Барви року».
Учениця читає вірш «Дванадцять місяців»
Дванадцять місяців крокують по планеті,
Весну і осінь, літечко несуть,
Завіють сад в зимовому заметі
І путь санчатам сміло прокладуть.
Дванадцять місяців — то братики рідненькі.
Їх щирі
дітки — швидкоплинні дні.
А сонце
й місяць, певно, батько й ненька,
Що
відміряють час тобі й мені.
Безмежний простір часу чудернацький,
Спресований в стривожені роки,
Перетинає знову шлях Чумацький,
Переганяючи епохи і віки.
Один з
братів, як соловей, співає,
Другий —
фарбує в золото жита,
А третій
— ліс в тумани зодягає,
Четвертий — хуртовиною літа.
Вони ростуть і пахнуть медозбором,
Ріками розливаються шумлять
І споглядають небом неозорим
Мій кожен день, як Божу благодать.
Дванадцять місяців, любіть мене , будь ласка,
Даруйте
тільки щастя і тепло!
Нехай зі
мною завжди буде казка…
І щоб
життя трояндою цвіло!
Учениця Зима . Вона, здається, мене найбільше любить. Ось послухайте :
Учениця читає вірш
«Січень»
Новий рік! Вже коляда
В січні в хату загляда
Із ялинкою в зірках,
З подарунками в руках,
З новими надіями,
Молодими мріями,
З добрим Вечором Святим
І Різдвяним днем дзвінким!
А
щедрівочки пісні
І веселі,
й голосні.
Гарні
гості за столом,
Сміх і
радощі кругом!
Водохреща
з морозцем,
В церкві
матінка з отцем…
Діти мчать
на ковзанах.
Квітне
щастя на вустах.
Ой ти, зимонько-зима!
Краще тебе
та й нема!
Учениця читає вірш
«Різдво»
Січневої ночі небо засіяло
Янголу, що звістку радісну приніс.
«Христос народився!» — із-за хмар лунало,
Щоб не знали люди горечка і сліз.
І волхвам дорогу зіронька вказала
Аж до Вифлеєму, де мале дитя
Боже сповите в ясельцях лежало,
Щоб було спасенне все земне життя.
Христос
народився — це надія світу!
Христос
народився — слава на землі!
З вірою у
серці, знайте, легше жити,
Чи ви вже у
віці, чи зовсім малі.
Учениця читає вірш
«Після
грудневого тепла»
Після грудневого тепла
Дух забиває завірюха.
Усі дороги замела
І завиває як,послухай!
Немов
вовчисько молодий,
У висоту
виводить звуки…
В печі
горить вогонь ясний.
Я біля
нього грію руки.
Гори, гори, вогонь, палай!
Зігрій мою дитячу душу!
В снігу сон-квітку відшукай
У цю зимову люту стужу.
В печі до
ранку догорить,
Холодний
попіл залишиться.
Я не жалкую
ні на мить,
Що я в
снігах, а не в столиці.
Хай завірюха замете
Всю гіркоту мою й печалі!
Нехай воскресне все святе,
І завтра будуть світлі далі!
Учениця читає вірш
« Початок лютого»
Холоднеча, як ніколи!
Ми не ходимо до школи.
Як віконницями лютий стукотить!
Зароїлись білі бджоли,
Зупинилися ґринджоли,
А із неба пір’ячко летить!
Лиш на ранок
біло-біло!
Я на сніг
ступаю сміло.
Під ногами
весело рипить.
Навкруги
врочисто й мило!
Разом з
друзями уміло
Будем бабу
снігову ліпить!
Із морквиною у носі,
Горять щічки на морозі —
Та й кумедна ж краля снігова!
Навкруг баби затанцюєм,
Їй кожуха розцяцькуєм.
А вона сміється, мов жива!
Учениця Зима . То ж скажіть, діти, правда, що я красива, людям мила?
Учні відповідають.
Учитель. Діти, а яка
картина постала у вашій уяві, коли ви слухали ці поезії?
Учні відповідають.
Учениця Зима .Я ось яка! (показує малюнок, що на дошці). Я пройшла
коридорами школи і звернула увагу на картинну галерею. Дослідила, що зимовий
пейзажів — 6, їх малювали такі художники : М.Ростовцев, Є.Винарський,
С.Ремчуков.
Учениця Весна. А мені здається, що письменниця мене найбільше любить.
Ось послухайте :
Учень читає вірш
« Масляна»
Горить вогнем опудало зими.
На Стрітення водицю півень п’є.
Пора вже попрощатися з саньми.
«Йди,зимо, геть!» — із стріхи капає.
Уже поля
втомились від снігів.
Промерзла крига мріє про весну.
І
сниться річці вийти з берегів,
Почавши
повінь буйну й голосну.
А зараз дзвінко Масляна гуде,
Сіяють сонцем золоті млинці.
Ще зовсім трішки — і весна прийде
Із проліском блакитним у руці!
Учениця читає вірш
«Березень настав»
Нарешті березень настав,
І календар кричить : «Весна!»
Хоча дрімає сонний став,
Та вабить просинь чарівна.
У мамин день
я принесу
Букетик
котиків м’яких,
Як диво
справжнє, як красу,
Таких
тендітних і п’янких.
Пригріє сонце з висоти,
Злизавши крихти снігові.
Лети, мій жайворон, лети
Назустріч пагонам й траві.
В
струмочках радість задзвенить.
Враз оживе
цей древній ліс.
О,
зупинись, прекрасна мить!
Тебе
Господь з небес приніс!
Учениця читає вірш
«Квітень синьоокий»
Ходить квітень синьоокий,
Засіваючи пісні,
Несучи в серця неспокій
В ці весняні дивні дні,
Розсипаючи по луках
Барви перші запашні,
У пташиних перегуках
Привітання шле весні.
Йде лелекою
в заплавах,
А то
човником пливе.
Є у нього
гарна справа —
В землю
сіяти живе,
У ріллю, що
хлібом мліє
Й щиро колосом
зійде.
Подарує всім
надію —
В полі жито
молоде!
Учениця читає вірш
«Веснянка»
Зайчиком стрибає промінець ясний.
Дзвінко долітає гамір голосний.
Повернулась мрія —
ранні солов’ї.
Веснонька крокує в шелесті гаїв!
Ой весна,
ой красна, зіронька ясна,
Як берізка
струнка, ніжна й чарівна!
Норовиста
в річках, в пагонах, в стрічках,
У зеленій
траві, в молодих бруньках.
Ласку всім дарує світло весняне,
В щіченьки цілує й обніма мене.
На Великдень сяє радісно блакить,
А верба втомилась по воді бродить.
Ой, весна,
зелен-ряст, в пролісках ліси,
Залунала
навкруг музика краси.
Ароматом
весни пахне білий цвіт,
І зозуля
кує нам багато літ.
У полях хлібороб дба про урожай,
Пада зерно в ріллю та на коровай.
Жайворонок в степу, соловей в гаю
Прославляють весну, сестроньку свою.
Ой веснянко-весно у пишних квітках!
В
молодих пшеницях за гніздився птах.
Витік
сік із беріз, черемхи цвітуть,
Миколая
уже — йде до літа путь!
Учениця Весна. То ж скажіть, діти, правда, що я красива, щедра, мила?
(малюнок на дошці) Я також пройшла коридорами школи , побачила картинну галерею
і порахувала, що весняних пейзажів — 5, їх малювали такі художники, як-от :
В.Кривий, М.Абдулін, А.Коваленко, Кудилевич.
Учитель. Діти, а яким кольорам при цьому вони надавали перевагу? Чому?
—
Що в народі символізує зелений колір?
—
Яка квітка є символом весни?
Учні відповідають.
Звучить пісня «Чари
весни»
Учениця
Літо. А мені здається, що поетеса мене найбільше любить.
Ось послухайте :
Учениця читає вірш
«На канікули
поїду»
На канікули поїду
До бабусі у село.
Подарую спінінг діду,
В риболовлі щоб везло.
Червень —
знов на старті літо!
Скільки
добрих сподівань!
Як
багато пережити
Серце
хоче без вагань.
В мене скоро іменини.
Здрастуй, диво-коровай!
Щедро, весело, гостинно
Щиро друзів зустрічай!
І
черешня, і суниця
Насолоду
принесуть.
Свято
довго буде сниться —
То до
щастя світла путь.
Потім підемо на море.
Хвилі вміють танцювать.
Поспіваєм, поговорим…
Червень — літа благодать!
Учень читає вірш
«Літо»
Літо. Матіола цвіте.
Світить сонечко золоте.
Літо. Пахне липовий мед.
В мене є на море білет.
Море. Хвиля синя співа.
Чую знов кохання слова.
Море. Пляжу жовтий пісок.
Лине спів русалок з казок.
Гори у туманній імлі,
Ніби то вершина землі.
Гори. Сяйво вічних снігів,
Тихий крик морських берегів.
Квіти. Аромат неземний.
Пахне сонях ніжний, п’янкий.
Вечір. Насолода очей.
Дивне це безсоння ночей.
Літо. Продзвенів в церквах Спас.
Стиглі яблука про запас.
Літо. Пада зірка з небес.
Вічний, нескінченний процес.
Учениця Літо. То ж скажіть, правда, що літо — найкраща пора? Ви зі мною
погоджуєтеся? (малюнок на дошці)
Учні відповідають.
Учениця Літо. У картинній галереї налічується літніх пейзажів — 20, їх
намалювали такі художники : М.Ростовцев, В.Трохимець-Милютін,
В.Дмитренко,П.Волик.
Звучить пісня «Ми чекали
літечка»
Учениця Осінь. А мені здається, що поетеса мене найбільше любить ,
ось послухайте :
Учень читає вірш
«Журавлина
осінь»
Осінь спеку язиком злизала,
Прохолоду вересень приніс.
Заховався вітер під забрало
Під модерн зачесаних беріз.
Посвіжілі
росяні світання,
Захолола
літня тепла піч.
Догорівши в
небі зірка рання,
Загасила
зорепадну ніч.
День осінній вже коротша в світлі,
Зазира у вікна голубі,
Ніби павутиночки, тендітні.
А верба край ставу у журбі.
Не журися,
вербонько, не треба,
Не хились
низенько до землі.
Попрощайся,
он курличуть в небі
Твої друзі
вірні — журавлі.
Їх чекає дальня путь й розлука
На сезон, а може , і навік.
Пошли, Боже, сили в крила-руки,
Захисти, Всесильний, від шулік!
Журавлина
осінь, журавлина…
Чом на
серці розлилась печаль?
І в
туманах синьооких лине:
«Осінь,
тобі літечка не жаль?»
Учень читає вірш
«Листопад у
саду»
Листопад шелестить у моєму саду,
Де під вечір осінній по листю бреду.
«Шу-шу-шу!» — то шепочуть листочки мені,
Їх відверті слова невеселі й сумні.
«Ми раділи
життю ціле літо й весну.
Все співали
з пташками дзвінку й голосну
Пісню
квітів, веселки і теплих дощів.
Та настала
пора холоднючих вітрів.
Позолочені осінню, мріяли ми
Дарувать людям сонце і серед зими.
Та настав листопад, буревієм дихнув,
З дорогих гілочок нас на землю штовхнув.
У польоті
останнім махали крильми.
Ми упали
на землю, забившись грудьми.
Під ногами
шепочем печальні слова,
Разом з
нами ридає пожухла трава».
Не печальтесь, листочки, ваш смуток мине!
Навесні знов засяє проміння ясне.
На деревах розкриються ніжні бруньки.
Нове листя співатиме знов пісеньки.
Учениця Осінь. Скажіть, правда, що я гарна, різнокольорова?
Учні відповідають.
Учениця Осінь. Картинна галереє має також осінні пейзажі, їх — 10, а
малювали їх такі художники : В.Кривий, М.Ростовцев, І.Величко.
Учитель. Діти, а які кольори осінньої пори?
Учні відповідають.
Звучить пісня «Осінь»
Учениця Зима. А моїм місяцем закінчується рік.
Учні.
Ви всі гарні, кожна пора року по-своєму прекрасна. Ми любимо вас.
V.Підсумок
уроку
Учитель. І примирились сестри, взявшись за руки, помандрували у світ фантазій, мрій,
принад. Діти, ми побували у царстві краси. Помандрували сторінками книги «Барви
року». Кожний обрав для себе ту пору року, коли народився. І з’ясували, що
кожна пора року має неповторність ,
чарівність.
Діти, у нас в
гостях поетеса Надія Гринь. Тож зараз є
можливість запитати у самого автора про те, яка ж пора року для неї найкраща і
чому?
Слово полтавській поетесі Надії Гринь
Оцінювання роботи учнів на уроці
VІ.Домашнє
завдання. Вдома продовжити ці
фантазії про пори року, намалювати до однієї з поезій, яка сподобалася
найбільше, ілюстрацію, щоб згодом створити власну картинну галерею.
УРОК ЛІТЕРАТУРИ
РІДНОГО КРАЮ
7
клас
«Вітряки моєї долі» (Поетичний світ Надії Гринь)
МЕТА: продовжувати
знайомити учнів із творчістю члена спілки літераторів Полтавщини —
нашою сучасницею Надією Гринь; розвивати навички виразного читання , пам’ять, уміння
описувати власні відчуття ;прищеплювати бажання читати , вчити напам’ять; виховувати естетичний смак, любов до рідного краю.
ТИП УРОКУ: поетична світлиця .
Обладнання: презентація «Митці
Полтавщини»,«Творчий доробок Н.Гринь»,довідник « Письменники Полтавщини »,« І немає кінця у
любові», «Барви року»,« Калейдоскоп життя»,« Смачна країна », «Шлях до Бога»,
«Вітряки моєї долі» Н.Гринь, пошукова робота
«Поетичний світ Надії Гринь»,робота МАН «Жанрово-тематичне розмаїття поезії
Надії Гринь».
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Ознайомлення учнів із темою, метою уроку.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Полтавщина — край пісень і легенд, край
письменників і поетів, край мислителів і учених, її імена перлами сяють в
скарбниці світової мудрості. Благословенні місця . З Іванової гори чуєш голос
Котляревського, гаї наспівують журливі пісні легендарної Марусі Чурай, стіни
дзвіниці відлунюють неспішну ходу Панаса Мирного чи тиху говірку Володимира
Короленка, віти старезних тополь грають романси Євгена Гребінки…
Звідси, з країв полтавських, пролягла
дорога у світове визнання О. Гончара,
О. Іваненко, братів Тютюнників,
В.Малишка, О.Ковіньки, Б.Олійника…
Краса та історія, історія та краса
зустрічають тебе на кожному кроці. Не вужчають полтавські горизонти, не
мілішають полтавські джерела. Сьогодні тут живуть і працюють літератори, чиї
імена відомі не лише на Україні, а й далеко за її межами.
ІІІ. Основний зміст уроку
Учитель . Сьогодні до нашої поетичної
світлиці завітала поетеса Надія Іванівна
Гринь.( букет)
Творчість справжнього митця вражає вмінням
передати людське життя у всій його повноті та, водночас, доторкнутися до чуття
кожної особистості, допомогти замислитись над одвічними питаннями буття,
відшукати себе у собі.
Надія Гринь вірші пише все своє свідоме життя, бо народилася на нашій
славній Полтавщині, де черпає з
життєдайного джерела духовності поетичну наснагу.
Пісенна
натура Надії Гринь створила десятки прекрасних мелодійних творів, які самі
просяться на музику. Частину з них уже знайшла щаслива доля, інші, сподіваємось
, ще знайде своїх композиторів і співаків. Із надією в серці поетеса-піснярка
прагне того, щоб її «пташенята» злетіли в небо. І ця найзаповітніша мрія могла
почати здійснюватися восени 2004 року, коли Раїса Опанасівна Кириченко
відібрала кілька віршів Надії Гринь, які мали стати піснями і поповнити її
репертуар. Уже була створена і музика до «Осінньої пісні» київським
композитором Людмилою Єрмаковою. Надія Іванівна тоді була безмежно щасливою.
Та, на превеликий жаль, не судилося мрії здійснитися — славетної співачки не
стало….
Поетичні твори Надії Іванівни, безпосередньо пісні, що написані на її
слова, живуть серед людей. Дмитро Топтун
написав музику до п’ятьох пісень, до чотирьох пісень — Анатолій Жданов, до
трьох — Тетяна Садохіна, Володимир Раковський, до двох пісень — Олександр
Мірошніченко, Максим Ларін, Наталія Май написала музику до однієї пісні. Усі
вони їх і виконують, а також пісні
лунають із уст заслуженої артистки
України Інеш. Це все говорить про те, що майстриня чарівного слова, наша
землячка, Гринь Надія Іванівна пише для
народу, адже її вірші на вустах відомих митців, заслужених діячів культури
нашої рідної України.
У квітні 2011 року в
Полтавському міському будинку культури пройшов ювілейний творчий вечір Надії
Гринь, де три години лунали пісні на слова поетеси у виконанні народних артистів України Богдана Сташкова,
Віктора Шпортька, заслуженої артистки України Інеш, заслужених артисток Наталії
Май, Тетяни Садохіної, Наталії Хоменко,
Ігоря Години.
Уже відомо,що виконується 26
пісень на слова Надії Гринь:
1. «Козаком був предок мій»,муз.А.Жданова,виконує колектив
«Мрія»(м.Лубни)
з 2005 року;
2. «У зеленім гаї», муз.А. Жданова, виконує тріо «Валентина»(смт.Шишаки);
3. «Ниточка до ниточки»,
муз.А.Жданова;
4. «Полтавщина», муз.А. Жданова;
5. «Танок журавля», муз. Л. Єрмакової,
виконує заслужена артистка України Інеш;
6. «Солодка осінь»,муз. О. Мірошниченка,
виконує заслужена артистка
України Інеш;
7. «Люблю», муз. О. Мірошниченка, виконує автор музики.
8. «Ой, терен-терен», муз. Тетяни Садохіної, виконує заслужена артистка
України Наталія Хоменко.
9. «Стежина», муз. Тетяни Садохіної, виконує автор музики, заслужена
артистка України Тетяна Садохіна.
10. «Мамині рушники», муз. Тетяни Садохіної, виконує автор музики.
11. «У Кочубея», муз. Максима Ларіна.
12. «Полтаві», муз. Максима Ларіна, виконує автор музики.
13. «День Святого Валентина», муз. Едуарда Бриліна, виконує народний артист
України Віктор Шпортько.
14. «Сирота», виконує народний артист України Богдан Сташків.
15. «Ветерани», муз. Володимира Раковського, виконує автор музики.
16. «Під Крутами», муз. Володимира Раковського, виконує автор музики.
17. «Ювілейна», муз. Володимира Раковського, виконує автор музики.
18. «Любисток», муз. Наталії Май, виконує заслужена артистка України
Наталія Май.
19. «Моя Полтава», муз. Наталії Кімнатної, виконує Оксана Мац.
20. «Лети, конику», виконує гурт «Ренесанс».
21. «Храни Вкраїну», муз. Дмитра Топтуна, виконує хор «Полтавські піснярі».
22. «Гарбузи», муз. Дмитра Топтуна, виконує хор «Полтавські піснярі»
23. «Пісня про мед», муз. Дмитра Топтуна, виконує хор «Полтавські піснярі».
24. «Вибирала цибулечку», муз. Дмитра Топтуна, виконує хор «Полтавські
піснярі».
25. «Полтавська битва», муз. Дмитра Топтуна, виконує хор «Полтавські
піснярі».
26. «Радісний день», муз. Віктора Журавля, виконує автор музики.
Вірші писала все свідоме
життя. Почала друкуватися в 2005 році. У її творчому доробку налічується вісім
збірок:
1. «І немає кінця у любові», збірка віршів та пісень 2005 рік;
2. «Дитинства пора золота», дитяча збірка 2006 рік;
3. «Смачна країна», дитяча збірка 2007 рік ;
4. «Калейдоскоп життя», збірка віршів та пісень 2007 рік;
5. « Шлях до Бога», дитяча збірка 2010 рік;
6. «Барви року», дитяча збірка 2010 рік;
7. «Вітряки моєї долі» 2013рік;
8. «Крилаті друзі» 2014рік.
Дитячі збірки «Дитинства пора
золота», «Смачна країна», «Барви року»
роздавалися у подарунок усім першокласникам Полтави в 2006, 2007 та 2010 роках.
Тираж збірки «Шлях до Бога» 1000 екземплярів був переданий церкві. На презентації
книги «Шлях до Бога» були присутні і ми. Після цього заходу кожен учень поніс
додому цю прекрасну збірку віршів про добро, любов та повагу.
Це все говорить про те, що
майстриня чарівного слова, наша землячка, Гринь Надія Іванівна пише для нас, адже її вірші на вустах відомих
митців, заслужених діячів культури нашої рідної України.
У 2012 році рішенням журі від
30 серпня член Полтавської спілки літераторів
Гринь Надія Іванівна визнана переможцем у номінації «Поетичний твір» за
творчий доробок, який сприяє розвитку та утвердженню української мови та
нагороджена дипломом лауреата обласної
премії імені І.П.Котляревського.
У 2014 році Надія Гринь нагороджена дипломом ,лауреат «Прем’єра
пісні», диплом «Українська мова – мова
єднання».
Із віршами Надії Гринь я
була знайома раніше, тому із задоволенням
прочитала цю збірку. Вона цікава й різнобарвна, написана багатою мовою,
легким, природнім стилем, який часто переходить у пісенний, звучить лагідною
тихою музикою.
Перегортаючи сторінки,
зустрічаєш ліричні вірші, що відкривають найпотаємніші куточки жіночої душі.
Мені хочеться, щоб усі присутні доторкнулися до поетичного світу Надії Гринь.
Надія Іванівна щиро
захоплюється рідним краєм, осмислює історію . Отже, дух
творчості поетеси-піснярки Надії Іванівни Гринь пройнятий весняним оптимізмом вогня душі, долі, світосприймання. Книги Надії
Гринь вражають широким різнотем’ям, багатою образністю. До того ж і написані
вірші і пісні доброю українською мовою, красу якої з радістю сприймаєш і
осягаєш. У збірках справді — калейдоскоп українського життя з
його неповторним народом, маминими рушниками і зеленими гаями, із його надіями
і сподіваннями.
Учениця читає вірш
«Полтавщині»
Земле моя, рідна
Полтавщино!
Мила солов’їна сторона,
Де цвіте любисток і
калина,
Пахне чебрецем біля
вікна.
Благодатні надра, пишна
врода!
Аж дзвенить від сили
чорнозем.
Коровай — найвища
нагорода
З рушником із вишитим
плющем.
Хліборобське сонце, щедра нива!
Колосяться золотом поля.
Я люблю тебе , мій край , мов диво,
В серці ніжний танок журавля.
Де синіє Ворскла у
Полтаві,
Там прекрасні парки і
ліси.
А дуби кремезні в вічній
славі,
Як зразки предивної
краси.
Обнімають даль сині
кургани,
Древньої історії сліди.
А часи козацтва та
гетьманів
В пам’яті народній
назавжди.
Учитель . А як чудово грають барви краси, любові у вірші «Цвіти
веселкою, Полтаво!»
Виразне читання вірша напам’ять
«Цвіти веселкою, Полтаво!»
Непереможна і прекрасна,
Немов джерельце, голосна…
Полтава, ніби сонце ясне,
Немов заквітчана весна.
Тебе люблю, як неньку рідну,
Немов кохану чарівну,
Найкращу в світі, щиру й гідну!
Як я тебе люблю одну!
Моя наснага і натхнення,
Політ яскравий до зірок,
Вчорашнє, завтра й сьогодення…
З тобою я звіряю крок.
Ти місто щастя і любові,
Даруєш мрію осяйну
В піснях народних, в добрім слові.
Як я тебе люблю одну!
Цвіти веселкою, Полтаво,
У синім небі в висоті,
Нам всім на радість і на славу
Крокуй у далі золоті.
Щоб кожен день сіяв промінням,
Нехай дитячий сміх дзвенить!
Із Господа благословенням
Щаслива буде кожна мить!
Мої думки завжди з тобою.
Не розлучити нас, о ні,
Як із любов’ю і красою,
Що квітне в серці навесні.
Тебе люблю, як неньку рідну,
Немов кохану чарівну,
Найкращу в світі, щиру й гідну!
Як я тебе люблю одну!
Учитель. Зачаровує колоритна замальовка Сорочинського ярмарку,
національної гордості України.
Виразне читання вірша напам’ять
«Ярмарок Сорочинський»
Ярмарок Сорочинський на весь світ гуде,
По землі Полтавщини знов у серпні йде!
Із рум’янцем сонячний пишний коровай
Ніби посміхається: «Друзів зустрічай!
Що сюди приїхали разом звідусіль.
Тож уклін низесенький, наші хліб і сіль!»
Миколаїв, Харків, Луцьк, Черкаси та Львів,
Суми, Рівне та Луганськ, Одеса, Зіньків…
Привезли, чим повняться їх засіки вкрай.
Ярмарок сорочинський, в добрий путь рушай!
Тут досягнень виставка, кращого зразки.
Подивіться , людоньки, на все залюбки!
Учитель. Поетеса любить чарівну
українську природу у відтінках пір року:
Учні
Виразне читання вірша напам’ять
«Джерельце»
Джерельце-джерело з-під землі жебонить,
Через Всесвіт пройшло, через неба блакить.
І тому воно світле й прозоре таке,
Норовисте ледь-ледь, молодецьке, стрімке.
Серед трав і кущів насолоду несе,
Линуть співи птахів, тут чарівне усе:
Чиста свіжість роси, не вода, а кришталь!
Від такої краси мріє казкою даль.
А водиця у нім і студена, й дзвінка.
Б’є багато джерел — й буде ціла ріка,
Безліч рік на весь світ, що до моря пливуть,
Як весни білий цвіт, джерело їхня суть.
Джерельце-джерело із людської душі,
В серці зерням зійшло: пісня мами й вірші…
Поклонюсь до землі всім джерелам святим,
Ніби сонце в імлі величавим моїм!
Виразне читання вірша напам’ять
«Осінній ескіз»
Знову осінь заблудилась у саду,
Жовтим пензликом дерева малювала
І листочки, мов пір’їнки з какаду,
По одному обривала, обривала…
Ворожила, певно, любить, а чи ні
Швидкий вітер її коси розплітати.
Рахувала, мов школярик, сірі дні,
Скільки до зими ще царювати.
Літо бабине в дарунок принесла,
З павутиннячком промінчики останні,
І калину запалила край села,
Ніби символ вічного кохання.
Осінь, осінь! Не печаль мені душі!
Загорни в тумани мою тугу,
Посилай із оптимізмом лиш вірші
І листи, мов жар, старому другу…
Учитель. Тож просимо до слова
Надію Іванівну Гринь.
Виступ письменниці.
Презентація книги.
Діти , на сьогоднішньому уроці
ми продовжили знайомитися із
творчістю поетеси Полтавщини — нашою сучасницею , членом Спілки літераторів
Полтавщини — Гринь Надією Іванівною .
Її серце гаряче-гаряче,
І морози зовсім не страшні.
Все у неї сміється, не плаче.
І любов’ю наповнені дні!
